Надано аналіз феномену соціальних Інтернет-мереж з позицій різних соціологічних підходів, насамперед структурного функціоналізму, конфліктологічного підходу, символічного інтеракціонізму тощо. Визначено аксіоматичні ядра кожної з них і специфіку вивчення соціальних Інтернет-мереж в їх межах.

Розглянуто соціальні медіа як опосередкований Інтернетом поліфункціональний комунікативно-інформаційний механізм, що має ряд відмінностей від традиційних медіа, зокрема у вимірі масової мобілізації до політичної участі. Конструюються емпіричні показники дослідження мобілізаційного впливу соціальних медіа, зокрема у вимірі конвенційних та неконвенційних форм політичної участі. Проаналізовано особливості масової мобілізації до політичної участі у вимірі "конвенційне - неконвенційне" серед мешканців м. Львів із використанням індексу дестабілізаційності протестного потенціалу, створеного Є. Головахою, А. Горбачиком і Н. Паніною.

Розглянуто генезу наукового дискурсу щодо масової соціальної мобілізації та проаналізовано передумови теоретико-методологічної інтеграції центральних здобутків низки дисциплін (психології й соціальної психології, політичної та історичної науки) із соціологічними напрацюваннями з досліджуваної проблеми. Обгрунтовано переваги міждисциплінарної інтеграції у вивченні масової мобілізації. Розкрито роль новітніх телекомунікаційних технологій, зокрема соціальних медіа, у політичній масовій мобілізації. Наголошено на відмінностях між мобілізаційним механізмом традиційних медіа та соціальних медіа. Розмежовано функціональні й дисфункціональні аспекти масової політичної мобілізації засобами соціальних медіа.

Розкрито функціонування соціальних медіа як механізму політичної мобілізації в сучасному українському суспільстві. З позицій структурного функціоналізму, теорії мобілізації ресурсів та теорії соціального капіталу проаналізовано: конвенційну та неконвенційну політичну участь користувачів соціальних медіа; відмінності у мобілізаційному впливі соціальних і традиційних медіа; специфіку мобілізаційного впливу соціальних медіа в демократичних і недемократичних суспільствах; функціональний та дисфункціональний виміри мобілізаційного впливу соціальних медіа. Визначено кількісні та якісні показники мобілізаційного впливу соціальних медіа у політичній сфері з особливою увагою до конвенційних і неконвенційних форм їх політичної участі. Користувачі соціальних медіа відносяться до чотирьох груп: "індиферентні користувачі", які не беруть участі у колективних діях в політичній сфері ані онлайн, ані офлайн; "пасивні прихильники" - користувачі соціальних медіа із визначеними політичними поглядами, які не беруть участь у колективних діях офлайн, а є лише споживачами релевантної до політики інформації, що поширюється онлайн; "віртуальні активісти" - користувачі соціальних медіа з визначеними політичними поглядами, які поширюють свої погляди онлайн, але не беруть участі у колективних діях в політичній сфері офлайн; "активісти ризику" - користувачі соціальних медіа з визначеними політичними поглядами, які не лише поширюють свої погляди онлайн, але й беруть участь у колективних діях офлайн. Вивчено особливості мобілізаційного впливу соціальних медіа в період акцій протесту на межі 2013 - 2014 рр.